Pro 25 | UkrOgienko | STEP | Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога,

Proverbs 25

Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів.

1 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене! 2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена: 3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла. 4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, ^{▼▼Цебто, я не сплю.} я побитий і не говорю́. 5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні, 6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є: 7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає? 8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід? 9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла. 10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“. 11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна, 12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м! 13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш? 14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами, 15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла. 16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні. 17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали. 18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля! 19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп. 20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
21

Пісня навча́льна Асафова.

22 Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, — 23 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю! 24 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, — 25 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив! 26 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх, 27 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть ^{▼▼Устати при інших дієсловах в біблійній мові визначає тільки початок дії, спонуку до неї (наше: ану), а в нашій мові може бути й опущене, пор. 1 М. 13. 17.} і будуть розповідати своїм дітям. 28 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.